Історія Самбірської м'ясопереробної приватної фірми “Білаки“ розпочинається від невеликого забійного пункту, що у 60-ті роки минулого століття входить до структури Бориславського мясокомбінату. Стараннями молодого директора, колишнього головного пробовідбирача туш пана Івана Івановича Білака у 1988 році забійний пункт перетворюється у самостійний м'ясокомбінат. Бурхливі роки краху великої імперії з її командно- адміністративною господаркою та становлення незалежної Української держави і зародження ринкової економіки були для м'ясопереробників одночасно роками випробовування на зрілість і виживання у нових умовах. Як тільки у державі з'явилися законодавчі паростки, що давалиможливість вийти з-під опіки чиновницьких структур і забезпечити підприємству вільне плавання у конкурентному середовищі, з ініціативи директора рішуче взято курс на зміну форми власності з державної на колективну. Так 1992 році, долаючи опір адміністративних стереотипів та популістських гасел, зявляється Самбірське народне (колективне) м'ясопереробне підприємство “Самбірчанка“.

Але час, запекла конкуренція, в тому числі з використанням регіонального протекціонізму, диктували нові ще жорсткіші умови господарювання. Відчувалася нагальна потреба забезпечити найвищу ефективність виробництва при високій матеріальній зацікавленості. А це, як відомо, може забезпечити виключно приватна форма підприємництва. Однак шлях до неї далеко простий. А ні утворення Товариства з обмеженою відповідальністю, а ні скуповування акцій та акумулювання їх в одних руках не відповідали тодішній ситуації не підприємстві. В обох випадках були свої мінуси – як організаційні, так і чисто психологічні. І ось тут спрацював талант керівника. Саме Іван Білак запропонував зміну форми власності з колективної на приватну шляхом оренди акцій на певний період часу.

В перше в Україні у 1995 році була зареєстрована приватна фірма на засадах оренди. Назва її проходить від назви хутора Білаки, що неподалік від Самбора.

Шлях пройдений фірмою, привів її до високої заробітьної плати, солідних внесків до бюджету. Але фірма не лишень поповнювала міську скарбницю, а фактично не один рік годувала військові частини, дислоковані в місті, в борг. Приватна фірма “Білаки“ є на сьогодні широкознаним спонсором і меценатом. Не буде помилкою твердити, що ані одна церква, котру будували, або ремонтували міщани чи мешканці самбірщини, не була обійдена увагою власника фірми. При допомозі коштів фірми видаються книжки місцевих авторів, періодичні видання, встановлюються меморіальні знаки тощо, відбуваються численні культурно – масові та спортивні заходи. Неоціненою у важкі часи становлення держави є велика матеріальна підтримка знедолених громадян, що буквально щодня отримують грошові пожертви.

Приватна фірма “Білаки“ стала для працівників своєрідною школою передового досвіду у бізнесі. У її цехах виросло нове покоління талановитих спеціалістів і менеджерів.

Серед них зять власника фірми Віктор, що успішно виконує обов'язки директора в той час, коли Іван Білак бере активну участь у громадсько – політичному житті міста й області, зокрема будучи депутатом до обласної ради другого демократичного скликання. Вершини виробничого процесу здобуває син Андрій, йде слідами батька, дочка Іванна – власник продуктового магазину “Яна“.

Нова форма господарювання, успіхи фірми за останні роки дали можливість значного розширення виробничої бази. Фактично збудовано новий комбінат, що дасть змогу поступово перенести виробництво за межі житлової зони міста.

Продукція Самбірської м'ясопереробної приватної фірми “Білаки“ відома сьогодні не лишень в Україні, але й далеко за її межами. Кілька десятків одиниць висококласних спеціалізованих транспортних засобів фірми можна зустріти на дорогах Росії, Польщі, Італії, Прибалтійських країн. На Кожній з них відома мешканцям міста Самбора емблема: ПФ “БІЛАКИ“